Одинадцять років в Україні неможливо було легально відкрити гральний заклад. Потім держава змінила тактику: дозволила, обклала податком і взяла під жорсткий контроль. А згодом цей самий ринок став ще й інструментом для вилучення активів у бізнесу, пов'язаного з Росією. Розбираємо хронологію за офіційними документами, без домислів.
Перше легальне казино відкрилося в Києві ще в 1991 році. Наступні майже двадцять років галузь розвивалася практично безконтрольно, поки у 2009-му держава не вирішила проблему радикально, повністю заборонивши азартні ігри. Під вето потрапили казино, ігрові автомати з виплатами, букмекери, тоталізатори та приватні лотереї.
Заборона не вбила ринок, а лише вивела його в тінь. Нелегальні зали та контори працювали майже відкрито, нерідко під покровительством силовиків. Тодішній генеральний прокурор Руслан Рябошапка заявляв про це прямо: «За кожним гральним бізнесом стояв прокурор або поліцейський». При цьому держава не продавала ліцензій і не збирала податків — скарбниця не отримувала нічого, поки заклади продовжували заробляти.
До кінця 2010-х років підхід вирішили змінити: вивести бізнес із тіні, щоб його можна було моніторити та обкладати податком. 14 липня 2020 року Верховна Рада ухвалила Закон №768-IX, а 11 серпня його підписав президент Володимир Зеленський. Від цього дня казино, онлайн-ігри, ставки, зали автоматів і покер знову стали легальними — кожен у межах своєї ліцензії.
У законі була прописана одна принципова норма: бізнес, що належить резидентам РФ або яким управляють російські громадяни, на український ринок не допускається. Через два з половиною роки саме це правило відіграло ключову роль.
Видавати ліцензії та стежити за операторами доручили новій комісії — КРАІЛ (KRAIL). Але через кілька років систему вирішили перебудувати. 4 грудня 2024 року Рада ухвалила Закон №4116-IX, який посилив контроль і ліквідував комісію; президент підписав його 4 січня 2025 року. Повноваження регулятора перейшли до нового державного агентства — PlayCity. Саме воно сьогодні видає ліцензії та має право їх анулювати.
Легалізація завжди була частково питанням економіки. Окремий законопроєкт (№2713-д) закріпив правила оподаткування: єдина ставка 10% на дохід від організації ігор та лотерей плюс стандартні 18% податку на прибуток для операторів. Виграші гравців оподатковувалися лише за суми понад вісім мінімальних зарплат (на той момент — близько 48 000 гривень).
Результат не змусив на себе чекати. Тільки за перші місяці 2023 року регулятор відзвітував про понад 1,1 млрд гривень економічного ефекту від ліцензійних зборів та супутніх платежів. Для порівняння: у роки заборони бюджет не отримував із цього ринку практично нічого.
Жорстка норма про відсутність російського капіталу перейшла в практичну площину 11 березня 2023 року. Президент ввів у дію рішення РНБО про санкції проти 120 фізичних осіб та 287 компаній, пов'язаних із гральним бізнесом. Санкції розраховані на 50 років: вони блокують активи, зупиняють фінансові операції та забороняють виведення капіталу з країни.
До санкційного списку потрапив найбільший український букмекер Parimatch та низка пов'язаних із ним структур. За даними СБУ, у структурі групи перебували компанії, створені громадянами Росії, а частина холдингу працювала в окупованому Криму. Кошти клієнтів на українських рахунках були заморожені. Під санкції потрапили як російські бренди — Sportbet, Betsity, Matchbet, Pari, Marathon, BK Olimp, F.O.N., Fortuna, — так і українські: Parimatch, Pokermatch, Pointloto, а також компанія Your Betting Company, що планувала працювати під брендом 1xBet. Прикметна деталь: більшість фігурантів узагалі не мали української ліцензії і працювали в сірій зоні. З українських компаній ліцензію мали лише Parimatch та Pointloto.
Наскільки стрімко події стали розвиватися далі, добре видно на прикладі Pin-Up. У 2024 році Державне бюро розслідувань (ДБР) перевело мільярди гривень з рахунків компанії Ukr Game Technology, що стоїть за брендом, під управління держави — через імовірні зв'язки з підсанкційними росіянами. Київський суд повторно арештував 2,6 млрд гривень на рахунках бренду за підозрою у відмиванні грошей, і тепер цими коштами розпоряджається АРМА. У січні 2025 року слідчі затримали номінального власника компанії Ігоря Зотка, а 3 червня 2025 року агентство PlayCity остаточно анулювало ліцензію Pin-Up.
Ця історія — наочний приклад тенденції, актуальної для багатьох ринків: наявність ліцензії на папері далеко не завжди означає, що бізнесу можна довіряти. Частина операторів із санкційного списку роками працювала взагалі без української ліцензії. Інші зберігали її аж до дня анулювання. Це доводить, що ліцензія — лише відправна точка, а не фінальна гарантія безпеки.
Тому перевіряти, хто насправді стоїть за брендом і чи діє його дозвіл прямо зараз, має сенс завжди — у якій би юрисдикції компанія не була зареєстрована. Повний розбір ринку з посиланнями на кожен закон та офіційний документ ми зібрали в окремому матеріалі: «Гральний бізнес в Україні: заборона, легалізація та ліцензування».
Верховна Рада України — Закон №1334-VI «Про заборону грального бізнесу в Україні» (2009).
Верховна Рада України — Закон №768-IX «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» (2020).
Верховна Рада України — Закон №4116-IX про ліквідацію КРАІЛ та посилення контролю за ринком (2024); картка законопроєкту №9256-д.
Державне агентство PlayCity — офіційний сайт регулятора (анулювання ліцензії Pin-Up, червень 2025).
Картка законопроєкту №2713-д про оподаткування доходів від азартних ігор та лотерей (перше читання — 15 липня 2021).
КРАІЛ — дані про економічний ефект понад 1,1 млрд гривень за початок 2023 року.
Президент України / РНБО — Указ №145/2023 про введення в дію рішення РНБО щодо санкцій (10 березня 2023 року).
Державне бюро розслідувань (ДБР) та АРМА — матеріали у справі Pin-Up (2024–2025).